Стародавня Олімпія
Стародавня Олімпія розташована в північно-західній частині півострова Пелопоннес, у мальовничій долині річки Алфея, біля підніжжя гори Кронос. Це місто здавна було відоме як найбільший релігійний центр Греції, де шанувався культ Зевса Олімпійського.
У період розквіту Стародавню Грецію давня Олімпія мала всееллінське значення. До тутешнього оракула Зевса Олімпійського зверталися за порадою греки різних областей античного світу. Олімпія була своєрідним історичним архівом, що зберігає свідчення про багато найбільших еллінських подій, наприклад, що проводилися тут з 776 року до н.е. раз на чотири роки загальногрецькими спортивними змаганнями на честь Зевса - Олімпійськими іграми.
Слава стародавньої Олімпії не згасала аж до краху античної цивілізації. З прийняттям християнства Олімпія занепала. Останні Олімпійські ігри відбулися тут 369 року, а 395 року н.е. Олімпія була розгромлена і пограбована готами Аларіха. У 426 році залишки чудових споруд стародавньої Олімпії були спалені та зруйновані за наказом візантійського імператора Феодосія ІІ. Пам'ятники святилища руйнувалися і природою. Згубні землетруси в IV столітті знищили храм Гери та кам'яні стіни, що захищали місто від повеней. Тепер ніщо не стримувало стихію річок. Поступово руїни стародавньої Олімпії виявилися прихованими під шестиметровим шаром землі.
В 1766 подорожуючи Грецією англієць Річард Чендлер виявив поблизу гори Кронос фрагменти стін величезного храму і уламки капітелей колон, а в 1829 французька експедиція під керівництвом Дюбуа почала тут перші розкопки.
У 1875–1881 pp. розкопки Олімпії вели німецькі археологи Еге. Курціус і Ф. Адлер. Результати перевершили всі очікування: сто тридцять мармурових статуй та барельєфів, тринадцять тисяч бронзових предметів, шість тисяч монет до тисячі написів, тисячі глиняних виробів були витягнуті із землі. Знахідок було так багато, що в 1887 році в Олімпії було збудовано спеціальний музей знахідок стародавньої Олімпії.
Після перших Олімпійських ігор, що відбулися в 1896 році в Афінах, інтерес до Олімпії в усьому світі різко почав зростати. З 1906 року розкопки стародавнього міста відновилися і продовжуються і в наші дні.
Центром Олімпії був храм Зевса, споруджений у 468–456 роках до н.е. архітектором Лібоном з Еліди. Його будівництво пов'язане з вирішальною перемогою греків над персами при Платеях (479 до н. е.).
На метопах храму було зображено дванадцять подвигів Геракла, на східному фронтоні – міф про виникнення змагань на колісницях. Сюжетом композиції західного фронтону є боротьба кентаврів із лапіфами. Сюжет цей був багаторазово використаний грецькими художниками як уособлення урочистостей культури (лапіфів) над варварством (кентаврами).
Храм у стародавній Олімпії славився величезною статуєю Зевса роботи великого скульптора Фідія. Слава цієї статуї в античному світі була винятково велика. Понад шістдесят письменників давнини згадували цей видатний пам'ятник.
Статуя Зевса вразила римського завойовника Греції Павла Емілія. За розпорядженням імператора Калігули її збиралися перевезти до Риму, причому Калігула наказав замінити голову Зевса своєю власною. Це перевезення не відбулося.
Доля цього великого твору Фідія точно невідома. У писемних джерелах згадки про нього зустрічаються до 384 року. Після цього всі відомості про Зевса з Олімпії зникають. За деякими відомостями, статую було перевезено до Константинополя і згоріло там під час пожежі.
У 426 році н. імператор Феодосії II видав едикт про знищення язичницьких споруд, і храм Зевса, як стверджують джерела, спалили, а його залишки зруйновані землетрусами.
Храм богині Гери (Герайон), збудований наприкінці VII століття до н.е., знаходився на периферії священної ділянки храму Зевса Олімпійського. Колись храм Гери, а також дванадцять багато оброблених скарбниць служили обрамленням центральної святині міста. Від храмів, що існували тут, до наших днів дійшли фундаменти, залишки колонади, частина стін з фрагментами керамічних прикрас.
В Олімпії відкрито багато значних пам'яток історичного та мистецького характеру. Всі вони відрізняються потужністю та величчю, суворою простотою та монументальною урочистістю. Майже всі розкопані об'єкти залишені на місці і, хоч і напівзруйновані, нині красуються під звичним для них небом, на тій же землі, де вони були створені.
