Могутність країни Урарту

Країна, що носить ім'я Урарту, вперше згадується в документах, що належать до епохи ассирійського царя Ашшурнасірпала Другого (13 ст. до н.е.).

Урарту утвердилося на Вірменському нагір'ї у середині 9 століття до н. е. Інше державне об'єднання урартських племен склалося на південний захід від озера Урмія і мало назву Муцацир. Тут розташовувався головний загальноурартський релігійний центр із храмом верховного бога Халді. Іншими головними богами Урарту були Тейшеба – бог війни та грому, Шивини – бог Сонця.

Першим правителем об'єднаної країни Урарту став цар Арам (864-845 р. до н.е.). Протягом усієї своєї історії Урарту доводилося вести запеклі війни з Ассирією. Ассирійських правителів дуже турбувало могутність північного сусіда. Боротьба двох царств за гегемонію у Передній Азії завершилася перемогою Ассирії, й надалі обидві сторони уникали прямих зіткнень.

Цар Урарту Аргішті Другий (713–685 рр. е.) спрямував свій погляд Схід. Його війська досягали у своїх походах узбережжя Каспійського моря. Підкорені області зобов'язувалися платити данину царям Урарту. Ця політика тривала і за царя Русі Другого (685–645 рр. до н.е.), який, уклавши союз із кіммерійцями, здійснив кілька успішних походів у Малу Азію. У цей час країна переживала період стабільності та розквіту. Проводилися великі іригаційні роботи, споруджувалися зрошувальні канали, зводилися нові міста.

Могутність країни Урарту впала під ударами скіфських кочових племен, що проникли в Передню Азію з півночі в 670-х роках до н.е. Скіфи завдали поразки кіммерійцям, союзникам Урарту. Одночасно постраждай і низку районів Урарту. Країна помітно слабшає і на початку 6 століття до н. потрапляє у васальну залежність від Мідії, а до 590 до н.е. Урарт взагалі припиняє своє існування. Частина колишніх урартських володінь увійшла до складу перської держави Ахеменідів. У 6-5 ст. до н.е. на основі нащадків Урарту та деяких інших племінних груп відбувається формування давньовірменської народності.

Урарту тривалий час залишалося малодослідженою цивілізацією Стародавнього Сходу. Але справжнє відкриття країни почалося лише наприкінці 30-х років.

Чудовими були досягнення держави Урарту у сфері культури. Урарти запозичували клинопис у ассирійців, пристосувавши його до особливостей своєї мови, і все їхнє мистецтво, хоч і багато в чому самобутнє, близько за духом ассирійським. Серед предметів, виявлених під час розкопок виробів урартських майстрів, було знайдено чимало предметів єгипетського, малоазійського та скіфського походження. Основні збори старожитностей Урарту сьогодні зберігаються в Єреванському музеї.

Результати цих розкопок дозволили зрозуміти справжнє місце Урарту серед давньосхідних цивілізацій та роль її спадщини для подальших доль культури всього Закавказзя. Крім того, розкопки підштовхнули вчених до вивчення інших пам'яток Урарту як на території Вірменії, так і за її межами – у Туреччині та Ірані.