Цікаво про клавіатуру

Клавіатура – це пристрій для ручного введення інформації в комп'ютер. Сучасні типи клавіатур відрізняються, переважно, принципом формування сигналу при натисканні кнопки. Найбільш поширені клавіатури мають під кожною клавішею купол, виконаний із спеціальної гуми, який прогинається при натисканні клавіші і замикає контакти провідним шаром, розташованим на куполі. У деяких клавіатур під кожною клавішею знаходиться магніт, який при натисканні переміщається і проходить через котушку, наводячи у ній струм самоіндукції.

Сучасна клавіатура може бути бездротова, в якій передача інформації в комп'ютер відбувається за допомогою датчика інфрачервоного випромінювання, аналогічно пультам керування різної побутової техніки. Така клавіатура дозволяє працювати у будь-якому зручному для користувача місці приміщення, не прив'язуючись до розташування системного блоку. Можна також відзначити гнучку гумову клавіатуру, яка працює безшумно, захищена від механічних та хімічних руйнівних впливів, дуже тонка і може бути згорнута у вигляді циліндра.

Клавіатурний процесор, який обробляє сигнали від клавіатури, визначає номер клавіші, так званий скан-код, а сервісні програми операційної системи вже визначають, який саме символ чи команда були введені. Такий підхід дозволяє порівнювати кожній клавіші більше одного символу. Так, наприклад, алфавітні клавіші клавіатури асоціюються з чотирма різними символами: малими та великими символами латинського та національного алфавіту. Так само відбувається і з керуючими клавішами. При натисканні клавіші клавіатурний процесор посилає в спеціальний буфер клавіатури, розташований в оперативній пам'яті, скан-код клавіші, що складається з двох байт: байта власне скан-коду і байта, що визначає які додаткові клавіші, що управляють, при цьому утримувалися натиснутими. До керуючих клавіш відносяться клавіші Ctrl, Alt, Shift, які ще й розрізняються за місцем розташування: ліві та праві, а також їх комбінації. Сервісна програма читає з буфера клавіатури ці два байти і передає їх у програму, яка вирішує, який саме символ або сигнал, що управляє, необхідно відобразити. Такий підхід до обробки натискань клавіш значно розширює можливості клавіатури при заданні комбінацій клавіш або при зміні національного алфавіту. Спеціальна програма в операційній системі Windows, наприклад, дозволяє змінити повністю розкладку клавіш або національний алфавіт, або значення окремих клавіш.

Клавіатура надає користувачеві ще одну цікаву нагоду: введення символу, який не відображений на ній. Для цього на малій цифровій клавіатурі (вона розташована зліва) набирається десятковий код необхідного символу при одночасному утримуванні Alt. Таким чином, можна ввести символ псевдографіки або символ керування, відсутній на клавіатурі.