Для чого потрібний модем?
Однією з популярних областей застосування персонального комп'ютера є робота в глобальній мережі Internet. До неї комп'ютер підключається за звичайною телефонною або спеціальною лінією за допомогою пристрою, який називається модем (МОдулятор + ДЕМодулятор). Цифрові дані, які надходять у модем з комп'ютера, перетворюються в ньому шляхом модуляції у спеціальний безперервний сигнал, який і спрямовується в лінію передачі. Модем-приймач здійснює зворотне перетворення сигналу (демодуляцію) та пересилає відновлені цифрові дані на свій комп'ютер. Швидкість передачі даних сучасними модемами становить 33600 або 56000 біт/с і залежить від протоколу передачі, який підтримує модем.
Першим модемом для персональних комп'ютерів став пристрій Micromodem II для персонального комп'ютера Apple II, випущений 1979 року компанією Hayes Microcomputer Products. Він коштував 380 дол. і працював зі швидкістю 110/300 біт/с. У 1981 році компанія Hayes випустила модем Smartmodem 300 біт/с, система команд якого (Hayes-команди) стала стандартом де-факто в галузі.
Модем конструктивно може бути виконаний як окремий пристрій, який підключається до комп'ютера через один із його стандартних послідовних входів або як внутрішній пристрій, що розміщується всередині системного блоку комп'ютера. Цифрові технології передачі даних, які розвиваються, вимагають значно більших швидкостей передачі і якості зв'язку, вимагають використання цифрових модемів. Цифровий модем не є дійсно модулятором-демодулятор сигналів, так як і на вході, і на виході має імпульсний сигнал. Такі модеми випускаються різних модифікацій для конкретних цифрових мереж і швидкість передавача становить від 300 Кбіт/с до 2-5 Мбіт/с. Випускаються також стільникові модеми для роботи в системі стільникового зв'язку та радіомодеми, які здійснюють прийом та передачу в межах прямої видимості пари модемів та працюють на ультракоротких хвилях.
За принципом роботи модеми ділять на: апаратні — всі операції перетворення сигналу, підтримка фізичних протоколів обміну проводяться вбудованим в модем обчислювачем (наприклад, з використанням DSP або мікроконтролера). Також в апаратному модемі є ПЗУ, в якому записана мікропрограма, яка керує модемом; програмні (софт-модеми) — всі операції з кодування сигналу, контролю помилок та управління протоколами реалізовані програмно та виконуються центральним процесором комп'ютера. У модемі знаходяться лише вхідні/вихідні аналогові ланцюги та перетворювачі (ЦАП та АЦП), а також контролер інтерфейсу; напівпрограмні — модеми, в яких частина функцій модему виконує комп'ютер, до якого підключено модем.
Сучасна телекомунікаційна технологія ADSL (Asymmetric digital subscriber lines – "Асиметрична цифрова абонентська лінія"), що дозволяє передавати дані з високою швидкістю звичайними телефонними лініями, має відмінність швидкостей обміну даними у напрямках до абонента і назад. Модем асиметричного типу ідеальний для сучасних додатків, де обсяг даних, що передаються до абонента в переважній більшості випадків набагато перевищує обсяг даних, які йдуть від абонента в бік мережі. Використовуючи модем ADSL, можна вести передачу даних на швидкості до 8 Мбіт/с у напрямку до абонента і до 1 Мбіт/с у зворотному напрямку. Використовуючи його, не потрібно прокладання додаткового кабелю, так як для доступу в мережу використовується телефонна лінія, причому телефон вільний під час з'єднання з мережею.
