Камінь із Сарди - сердолік
У Криму є сердолікова бухта. Після штормів, риючись у великій гальці, на яку з шипінням набігають зелені хвилі, в бухті можна знайти невеликі напівпрозорі камінці напрочуд теплого кольору. Це сердолік. У Єгипті цей камінь порівнювався із "замерлим у камені заходом Сонця".
Назва "сердолік" походить від грецького слова sardolith, що означає "камінь із Сарди" – столиці стародавньої Лідії. Сардерами зазвичай називають коричнево-червоні, каштанові сердолики. Найменування оранжево-червоного сердоліка - карнеол - походить від латинського carnis - "плоть" і вказує на "теплий", "тілесний" колір каменю, який надають йому сполуки заліза. Найкращі сердолики червонувато-жовтогарячого кольору знаходять на території монгольської пустелі Гобі.
Сердолік відноситься до халцедонових утворень. Це кремнезем із густиною близько 2,6 г/см3, твердістю 6,5-7 одиниць за шкалою Мооса і матовим блиском. Ступінь прозорості мінералу залежить від інтенсивності його фарбування. Сердолік легко обробляється, набуваючи після полірування воскового блиску.
Стародавні єгиптяни вважали сердолік каменем богині Ізіди (матері всіх богів). Вони вірили, що мінерал може вберегти від злих чарів та небезпек як на цьому світі, так і за його межами.
Сердоліки здавна служили талісманами вірного кохання. У Стародавній Греції з них виготовляли весільні геми. Сердолік є амулетом для людей, які народилися під знаком Діви. Здавна вважається, що він надає своєму власникові сили, у тому числі творчі.
Основні родовища сердоліка знаходяться в Індії (Штат Гуджарат), США (штат Монтана), масив Карадаг у Криму. З Індії надходять найкрасивіші сорти каменю - після тривалого перебування на світлі колір з коричневого переходить у густий оранжево-червоний.
