Валуни – сліди родовищ!

Сині озера, річки з чистою водою, перекати та водоспади, найкрасивіші хвойні та березові ліси... Все це бачать геологи на власні очі під час своїх піших походів та зупинок. Що ж тут дивного? – запитає досвідчений турист. Справа в тому, чим геологи займаються під час усього цього. Іноді вони займаються справою, яка збоку може здатися масовим дивацтвом – розходяться в різні боки і так поодинці годинами блукають по окрузі. Виявляється, таким чином вони шукають... валуни. Все тому, що валуни – сліди родовищ!

Щоб краще зрозуміти, з якого дива і навіщо геологи займаються цією справою, почати говорити потрібно... про велике заледеніння, яке було в четвертинному періоді. Але, яке відношення древні льодовики мають до роботи геологів?.. Допомогла одна гіпотеза, яка стала підтверджуватись фактами, практичною роботою дослідників.

Стародавні льодовики повільно, безперервно рухалися і, ніби гігантські бульдозери, виривали з земної тверді шматки гірських порід, які тягли у собі сотні кілометрів. Ті породи, як правило, підстилали або покривали, словом, якось стикалися з рудою. За тисячоліття рудні родовища вкрилися товстим шаром ґрунту, зникли від очей геологів. Тисячоліття дощі та сніг, вітер і сонце так обробили валуни, що вони зараз є майже закругленими брилами. І лише досвідчене око геолога виявить у западинах, на сколі, у тріщинах сторонні включення – сліди колишнього контакту з рудою. Ось ці сліди родовищ і можуть підказати шлях до підземних комор.

Валуни, як відомо, розпорошені льодовиками на великій території. Припустимо, на одному валуні знайшли сліди сірчаного колчедану, за кілька кілометрів від нього, на іншому, ще далі, на третьому... на тридцятому те саме. Ці сліди повинні призвести до рудного родовища, тільки слідів треба знайти якнайбільше. А для цього потрібно багато людей, треба пройти не одну сотню кілометрів, облазити вздовж і впоперек жоден район і обстежити не одну сотню, а то й тисячу валунів. Крім цього, з валунів, на яких помічені сліди руд, зіскребти або відбити молотками проби, та відзначити точні місця цього каміння на великомасштабній карті. Зразки ретельно запакувати в поліетиленові мішечки, запечатати мішечки в конверти і проставити номери, що відповідають номерам валунів.

А як серед цих незліченних слідів, залишених льодовиками, знайти, обчислити стежку, яка веде до родовища? Потім на карту району пошуку – і це вже робота не в полі, а в лабораторії, нею займаються досвідчені геологи – накладається прозора калька, на якій у тому масштабі лініями нанесені маршрути льодовиків. Ці лінії не паралельні – ширина льодовиків, що розтікаються з високих широт, не залишалася постійною. Переміщаючись на південь, льодовикові язики завжди розширювалися, через що валуни, які вони виривали з одного місця, виявлялися розкиданими фронтом його руху на багато кілометрів.

Робота геолога тепер полягає в тому, щоб на карті перемістити валуни зі слідами руди назад у те місце, звідки їх вирвав льодовик. Всі траси, як правило, сходяться в крапку. Ось у цій точці слід шукати рудне родовище. У такий незвичайний спосіб вже відкрито багато рудних родовищ.