Пустельне плато Тассілін-Аджер

Величезне, висушене пекучим сонцем пустельне плато Тассілін-Аджер площею 72 тис. кв. км розташоване у Центральній Сахарі, на південному сході Алжиру. Протяжність плато становить 700 км, ширина – 100 км. Вирівняну поверхню Тассілін-Аджера з гострими вершинами, що піднімаються подекуди, перетинають каньйони, русла висохлих стародавніх річок. У скелях Тассілін-Аджер є безліч гротів і печер, є тут і гарячі вулканічні джерела.

Стародавні жителі Тассілін-Аджер залишили понад 15 тис. наскельних малюнків і рельєфів, що охоплюють величезний період часу - від 6 тисячоліття до н.е. і донині включно. Ці зображення тварин, людей, колісниць, сцен полювання, війни, перегону стад тощо - Справжній літопис Північної Африки.

Найбільші ансамблі наскального мистецтва в Сахарі розташовані головним чином у нагір'ях Тассілін-Аджер, Тассілін-Ахаггар, Тібесті та прилеглих до них районах: Феццане, Адрар Іфорасі, Аїрі, Борку, Ен-Неді і т.д. Ніде у світі наскельні малюнки не досягають такої високої густини. Сюжети багатьох з них свідчать про те, що в епоху неоліту в Сахарі були більш вологий клімат, багатий рослинний і тваринний світ. Фрески Тассілін-Аджер відобразили всю еволюцію Сахари від колись квітучої савани до неживої пустелі.

Творцями наскельних фресок Тассілін-Аджер стали багато поколінь мисливських і скотарських племен, що населяли теперішню пустелю в ті далекі часи, коли вона була країною з благодатним кліматом, пишною рослинністю та багатим тваринним світом.

В епоху неоліту в Тассілін-Аджер виростали різні породи листяних та хвойних дерев, дуби, олеандр та мирт, цитрусові та оливкові дерева. Численні долини, нині засипані піском були тоді такими ж повноводними річками, як Ніл і Нігер.

Стародавні художники Тассілін-Аджер висікали свої твори в скелях або писали їх мінеральними фарбами, в яких домінують жовті, коричневі, блакитні та червоні тони. Як в'яжучий матеріал вони використовували яєчний білок. Фарби наносили рукою, кистями та пір'ям.

Приблизно у середині 2 тисячоліття до н. е. в Тассілін-Аджер з'являються зображення бойових колісниць, запряжених кіньми. По малюнках на скелях їх шлях простежується від узбережжя Середземного моря до верхнього закруту Нігеру. Поряд із колісницями на малюнках зображені люди. Це світлошкірі, високі воїни, озброєні мечами, списами та дротиками, з круглими щитами в руках. Але хто вони?

Про мешканців Сахари, які використовували запряжені кіньми бойові колісниці, писав ще давньогрецький історик Геродот. В античні часи цей народ називався гарамантами. Вчені встановили, що основу цього етнічно строкатого народу склали нащадки давніх лівійців. У наступні століття гараманти змішалися з місцевими племенами та утворили сучасні народності туарегів і теда, що живуть у Сахарі.

Незважаючи на те, що до середини 2 тисячоліття нашої ери Тассілін-Аджер остаточно перетворився на висушену пустелю, традиції скельного розпису збереглися у тутешніх кочівників-туарегів аж до середини 20 століття. Про це свідчать схематичні малюнки, виявлені на стінах французьких фортів, збудованих тут на початку ХХ століття.

Першовідкривачем і дослідником наскального живопису в Сахарі був французький вчений Анрі Лот, який на початку 1950-х років виявив у Тассілін-Аджері більше 10 тис. малюнків. У 1972 році, з метою збереження найбільшого у світі комплексу доісторичного мистецтва, в Тассілін-Аджер був створений національний парк. Сьогодні його площа складає 1000 кв. км.