Парова машина
Іван Ползунов поставив перед собою завдання на той час небаченої сміливості – парова машина повинна замінити ручну працю та водяний двигун. Він розробив креслення двоциліндрової парової машини.
Повзунов Іван Іванович (1728–1766) – винахідник-самоук, один із творців теплового двигуна. Солдатський син, він у 1742 році закінчив першу гірничозаводську школу в Єкатеринбурзі, після чого був "механічним учнем" у головного механіка уральських заводів. Наскільки працьовитим, допитливим та талановитим був Іван, каже той факт, що 20-річного юнака відправили серед фахівців гірничозаводської справи на Коливано-Воскресенські заводи Алтаю, де видобувалися дорогоцінні метали для царської скарбниці.
Довелося І.І. Ползунову одночасно будувати парову машину та створювати інструменти та токарні верстати "на водяному ходу" для обробки металу, вчитися самому, вчити майстрових. Справа в тому, що з 1748 року він працював у Барнаулі техніком з обліку виплавки металу. У той час на заводах панувала важка ручна праця. Лише повітродувні хутра та молоти для кування металу наводилися в рух силою води. Тому заводи будувалися на берегах рік і виробництво залежало від примх погоди. Варто обміліти заводському ставку – і зупинялося виробництво.
Деталі парової машини були виготовлені лише за 13 місяців. Деякі важили до 170 пудів (2720 кг!). Парова машина була зібрана. Проект був посланий Катерині Другій, і вона нагородила І.І. Ползунова 400 рублями та підвищила у чині на два ступені (до капітан-поручика). Президент Берг-колегії І. А. Шлаттер при цьому оцінив проект словами: "за новий винахід має вшанувати". Але побачити її в роботі І.І. Ползунову не довелося, - він помер, зламаний непосильною працею та хворобою, 27 травня 1766, а його парова машина була пущена в експлуатацію 7 серпня.
Усього за 2 місяці парова машина не тільки повністю окупила себе, а й дала великий прибуток. Поводилися з паровою машиною господарі варварськи. У листопаді з недогляду прохудився котел. Замість того, щоб провести нескладний ремонт, парову машину зупинили, а за кілька років розібрали зовсім. Справа Ползунова на десятки років була забута.
