Фази Венери

Відомий математик Гаус розповідав, що одного разу він запропонував своїй матері поглянути в астрономічну трубу на фази Венери, що яскраво сяяла на вечірньому небі. Математик думав вразити матір несподіванкою, оскільки у трубу фазу Венери видно у вигляді серпа. Здивуватися, однак, довелося йому самому: приставивши око до окуляра, жінка не висловила жодного подиву з приводу виду планети, а дізналася лише, чому серп звернений у трубі у зворотний бік... Гаус не підозрював до того часу, що його мати розрізняє фази Венери навіть і неозброєним оком. Такий гострий зір трапляється дуже рідко. Перші записи про спостереження фаз Венери було зроблено Галілео Галілеєм в 1610 році. Венеру багато разів спостерігали неозброєним поглядом, але до винаходу телескопа не було безперечних історичних свідчень про спостереження фаз Венери. Використовуючи телескоп, Галілео зміг спостерігати Венеру, яка проходить послідовно через всі фази, що на той час виключалося Птолемеєвою системою. Отримані спостереження відповідали Коперниковій системі та деяким іншим системам.

Фази Венери особливі тим, що діаметр планети в різних фазах неоднаковий: тонкий серп по діаметру значно більший повного диска. Причина – різне віддалення від нас цієї планети у різних фазах. Середня відстань Венери від Сонця 108 млн. км, Землі – 150 млн. км. Легко зрозуміти, що найближча відстань обох планет дорівнює різниці 150-108, тобто 42 мільйонів км, а найдальше - сумі 150 + 108, тобто 258 мільйонів км. Отже, віддалення Венери від нас змінюється у межах. У найближчому сусідстві із Землею Венера обернена до нас неосвітленою стороною, і тому найбільша її фаза зовсім невидима. Відходячи від цього положення "нововенерія", Венера набуває вигляду серпа, діаметр якого тим менший, чим серп ширший. Найбільшої яскравості Венера досягає не тоді, коли її видно повним диском, і не тоді, коли діаметр її найбільший, а в деякій проміжній фазі. Повний диск Венери видно під кутом зору 10", максимальний серп - під кутом 64". Вищої ж яскравості фаза Венери досягає через три декади після "нововенери", коли кутовий діаметр її 40" і кутова ширина серпа - 10". Тоді Венера світить у 13 разів яскравіше за Сіріус, найяскравішу зірку всього неба.

У Ніневії, в бібліотеці царя Ашшурбаніпала, було виявлено два тексти, які здивували сучасних астрономів. Це таблиці фаз Венери, складені на підставі спостережень у Вавилоні протягом 21 року правління вавилонського царя Аммізадуги (1646—1626 рр. до н.е.). Дані виявилися настільки точними (помилки у вимірі кутових величин не перевищували частин секунди), що з їх допомогою вдалося встановити абсолютну хронологію епохи Старого Вавилону. Незрозумілим залишається лише те, яким чином без сучасної оптики вавилонські астрономи досягли такої високої точності.