Корисна слюда
Є мінерали під назвою слюди; від них можна обережно ножиком відокремити тонку пластинку. Але яку б тонку пластинку слюди ми б не отримали, від неї завжди можна відщепити ще тоншу. Цією чудовою властивістю наділений ряд каменів, – не тільки ті, що ми називаємо слюдами, а й тальк, гіпс та багато інших. Не дивно, що цією властивістю вже давно стали користуватися і в повсякденному побуті, і в промисловості. Насамперед, слюда почала замінювати скло у вікнах.
Слюди – група мінералів-алюмосилікатів, які мають шарувату структуру і мають загальну формулу R1(R2)3[AlSi3O10](OH, F)2, де R1 = К, Na; R2 = Al, Mg, Fe, Li. Слюда – один з найбільш поширених породоутворюючих мінералів осадкових гірських порід, а також важлива корисна копалина.
Триста років тому, коли скла ще було мало і ніхто не вмів робити великих скляних пластин, на берегах Білого моря, добувалась слюда для віконниць. Іноді скло замінювали великими аркушами білого гіпсу. Коли немає під рукою скла або прозорого листового гіпсу, на полярній півночі взимку замість скла вставляють прозорі пластини льоду.
Найцікавішим та найкрасивішим способом застосування слюди є її використання у просічному залізі у старовинному північному промислі, широко розвиненому в 17-18 століттях. Найтонші ажурні візерунки покривали скриньки для зберігання тканин, одягу, різних цінностей та ділових паперів. Дерев'яну основу обтягували тканиною чи шкірою, покривали слюдою, а поверх набивали ажурні листи заліза. Кольорові фігури та мерехтіння оживляли строгу графіку прорізних візерунків. У кораблебудуванні слюда застосовувалась на бойових кораблях в ілюмінаторах.
З того часу становище скляної справи змінилося, і слюда більше не замінює скло. Зате вона знайшла собі інше застосування – в електричній промисловості, де нею широко користуються, оскільки електрична іскра майже не пробиває її.
Існує три види промислових слюд: листова слюда; дрібна слюда та скрап (відходи від виробництва листової слюди); слюда, що спучується (наприклад, вермикуліт).
Людина за останні роки не бажає відставати від природи: вона навчилася готувати з різних металів – нікелю, золота, платини, срібла – такі тонкі пластинки, що потрібно скласти їх один мільйон, щоб отримати лише один сантиметр товщини; не дивно, що такі пластини металу прозорі; наприклад, золоті – красивого жовтуватого чи зеленого кольору. Наприклад, слюда склеюється гарячим клеєм, прокочується через гарячий прес, у цілі листи так званого міканіту, який на вигляд не відрізняється від неї, тільки не терпить сильної спеки. Міканіт успішно застосовують в електротехніці як ізоляційний матеріал.
